Василь – один із ключових образів повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся». З героєм читачі знайомляться на весіллі, на яке він запрошений як старший боярин. Перше враження про парубка Григорій Федорович створює за допомогою портретної характеристики. Василь був гарний, чисто поголений, мав чепурний чуб. Ці портретні деталі свідчать про те, що парубок був охайним. Герой мав козацькі вуса та веселі очі. «На виду рум’яний, моторний, звичайний». Василь був гарно вбраний, увагу гостей на весіллі привернуло і те, що на викуп шапки він дав «цілий гривеник» – значні на той час гроші. Сам парубок, здається, цьому навіть значення не надав. Він продовжував їсти так, ніби тільки копійку поклав.
Перед портретною характеристикою автор вказує також те, що Василь був «з города», де працював свитником. Свитник – робітник, який шив свити. Герой служив у хазяїна, який платив йому не надто багато. Василь був сиротою, але мав заможних дядьків, проте грошей у родичів ніколи не просив. Отож, спочатку здається, що Василь – заможний парубок, але, насправді, це не так.
Василя добре знала молодь із Марусиного села. Олена Кубраківна розповіла, що парубок був веселий, охочий до танців. Коли ж Василь побачив Марусю, то його ніби підмінили. Він засоромився, не знав, як заговорити до дівчини, тому сидів засмучений та мовчазний. Все ж Василь насмілився підійти до Марусі і навіть натякнув на свої почуття.
Василь був спостережливий та кмітливий. Він почув, що Маруся та Олена зібралися йти на базар, тому вирішив, що піде з ними. Вранці він вигадав, що сказати, аби провести дітей у місто та з міста. По дорозі з міста Василь зізнався Марусі у своїх почуттях.
Вражає глибина почуттів Василя, його ставлення до Марусі. Парубок намагався уберегти Марусю від усього лихого. Він дуже хотів, щоб батьки дівчини були до нього прихильні, тому не одразу пішов до них, а спочатку заслужив гарну славу. До Дротів Василь ставився як до рідних батьків: шанував їх, прислухався до них. Не дивно, що й Наум з Настею полюбили парубка.
Дроти раді були б віддати свою доньку за Василя, але Наум знав, що парубка мали забрати у рекрути. Чоловік не хотів, щоб Маруся занапастила свою долю, ставши салдаткою. Василя дуже засмутила відмова Наума, але парубок швидко знайшов вихід із скрутного становища. Він вирішив заробити гроші, щоб найняти замість себе найомщика. Це рішення показує, що герой – вольова особистість, що він працьовитий та цілеспрямований. Василь дотримався свого слова, хоч багато для цього довилося помандрувати та погарувати.
Василь був розумним та здібним до навчання. На службі у залізняка познайомився він з письменними парубками, вирішив і сам навчитися читати. Від Різдва до Спасівки він сидів над книгами. За цей час навчився читати, а, маючи гарний голос, почав співати на криласі.
Василь був би прекрасним чоловіком та батьком, але не судилося йому сімейного щастя. Його кохана померла від застуди. Жити без Марусі Василь не зміг. Він хотів вчинити самогубство, але врятували ченці. Василь прийняв постриг, але скоро помер, зморивши себе навмисне. Парубок дуже хотів швидше побачитися на тому світі з Марусею.
Василь із повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» – образ трагічний. Вихідець з народу, він є благородною людиною. Письменник симпатизує героєві, співчуває йому, особливу увагу звертає на його емоцію. Все це робить Василя взірцем сентиментального твору.