ХVIII – ХІХ ст. – особливий період в українській культурі, адже об’єктом зацікавлення майстрів пера стають народні звичаї, традиції, повсякденне життя. Письменники вводять читачів у «мужицьку хату», показуючи що живуть там люді благородні, небайдужі до звичаїв предків.
Г.Ф. Квітка-Основ’яненко також розкрив тему селянського життя у повісті «Маруся». Твір привертає увагу не тільки зворушливим сюжетом з трагічною розв’язкою, але й детальними описами народної стихії. Звідки ж автор почерпнув відомості для панорамного відображення тогочасної дійсності?
Джерел повісті Г. Квітки-Основ’яненка можна виділити кілька. По-перше, це власний досвід спілкування з людьми. Панич Квітка народився на Хуторі основа, де провів дитинство, а потім у юності повернувся туди на деякий час. Письменник дуже любив споглядати чудові краєвиди рідної природи, що, мабуть, надихнуло його на створення прекрасних пейзажних замальовок у повісті «Маруся».
У цей період Григорій Федорович з друзями організував домашній театр, з виставами їздив у великі села та ярмарки. Звісно, що під час таких мандрівок міг почути й побачити багато цікавого від місцевого люду. Сам Г.Ф. Квітка-Основ’яненко стверджував, що герої «Марусі» «писані з натури і без будь-якої прикраси».
Відомо також, що частим гостем у родині Квіток був Григорій Сковорода. Уже в дитинстві Григорій Квітка знав вірші філософа. Очевидно, деякі світоглядні позиції Сковороди також можна вважати джерелом «Марусі». Пригадаймо, як герої вірили в Бога, покладалися на його волю. Г. Сковорода також був релігійною людиною, що відбилося і в його творчості.
Український фольклор – одне з головних джерел «Марусі». Портрети Марусі й Василя відповідає народним уявленням про ідеал дівочої та парубоцької краси, підтвердження чому легко знайти в українських народних піснях, прислів’ях, казках тощо. Наприклад, Маруся «висока, прямесенька, як стрілочка». Її очі нагадують тернові ягідки, а губи – квіточки. У вдачі дівчини відображені найкращі риси фольклорних героїнь: працьовитість, чесність, вірність коханому, повага до батьків. Можна впевнено говорити про вплив народної моралі на образи головних героїв повісті «Маруся».
У повісті також використані народні весільні пісні та пісні, які супроводжують обряд сватання. А скільки обрядових дійств описано у творі! Це і сватання, і весілля, і похорон. Описи деталізовані. Помітно, що Г. Квітка-Основ’яненко був свідком цих обрядів, чудово знав всі тонкощі.
Помітний також вплив на твір народної балади. Твори цього жанру мають особливу рису – трагічну розв’язку. Цю ж ознаку бачимо у повісті «Маруся». Мотиви чистого кохання, розлуки закоханих також трапляються у народних родинно-побутових піснях.
Отож, головні джерела повісті «Маруся» Г. Квітки-Основ’яненка – саме народне життя та український фольклор. Життєвий досвід допоміг письменнику правдиво показати селянський побут, створити виразні образи, а фольклор дозволив відтворити неповторний український колорит, який неможливий від предківських звичаїв та традицій.