Закінчення й основа
Зміни слово. Частина, що змінюється і виражає граматичне значення, є закінченням. Решта — основа. Незмінні слова не мають закінчення; нульове закінчення буває в змінних словах.
«Ліс — лісу — лісом»: у формі «ліс» нульове закінчення. У «вчора» закінчення немає.
Корінь, префікс і суфікс
Корінь об’єднує спільнокореневі слова за значенням. Префікс стоїть перед коренем, суфікс — після нього. Корінь може мати звукові варіанти.
«Ліс — лісник — лісовий» мають спільний корінь. «Рука — ручний» демонструють к/ч.
Форма і нове слово
Форма змінює граматичні ознаки без створення нового словникового значення. Похідне слово має нове значення, яке можна пояснити через твірну основу.
«Книга — книги» можуть бути формами одного іменника. «Книга — книжковий» — споріднені слова різних частин мови.
Нульове закінчення й незмінне слово
Нульове закінчення встановлюємо за протиставленням до форм із вираженим закінченням. Незмінне слово не має парадигми відмінювання.
«Дуб — дуба — дубом»: у «дуб» закінчення нульове. «Метро» зберігає однакову форму.
Спосіб творення
Зістав похідне слово з найближчою твірною основою. Визнач, який елемент додано на останньому кроці, а не просто перелічуй усі морфеми.
«Ліс → лісник» — суфіксальний спосіб. «Писати → переписати» — префіксальний.
Самоперевірка
Розрізни форми й споріднені слова: «сад — саду — садом» та «сад — садівник — садовий».
Відповідь і пояснення
Перший ряд — форми іменника «сад». Другий — спільнокореневі слова з різними лексичними значеннями.
Розмежуй «місто — містом» і «місто — міський».
Відповідь і пояснення
Перша пара — форми іменника. Друга — споріднені слова різних частин мови.
Де є нульове закінчення: «дуб», «далеко», «метро»?
Відповідь і пояснення
У «дуб». «Далеко» та «метро» незмінні.