Бібліотека школяра

«Слово про похід Ігорів»: похід, золоте слово Святослава й плач Ярославни

Невдалий похід Ігоря проти половців стає приводом говорити про спільну оборону Руської землі. Простеж від поразки на полі бою до сну Святослава, голосу Ярославни й повернення князя.

Історичний похід і художній задум

Анонімна пам’ятка кінця XII століття розповідає про похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича проти половців 1185 року. У центрі героїчної поеми — хоробрість дружини, поразка й небезпека для ширшої Руської землі. Автор згадує співця Бояна й визначає власну манеру оповіді. Далі він вільно змінює місце, час і голос, а спогади про давніх князів допомагають пояснити сучасні йому усобиці.

На початку сонячне затемнення постає тривожним знаком, але не зупиняє Ігоря. Перший бій дає князеві успіх, а далі становище змінюється: половці оточують руське військо, дружина зазнає поразки, Ігор потрапляє в полон. Одним із важливих воїнів є брат Ігоря Всеволод, чию хоробрість поема підкреслює виразним постійним означенням. Хоробрість обох братів і невдалий наслідок їхнього рішення співіснують у творі.

Київський сон і золоте слово

У Києві Святослав бачить тривожний сон, а бояри пов’язують його з поразкою. Далі князь виголошує золоте слово зі сльозами: сумує і дорікає Ігорю та Всеволоду, які вирушили шукати слави без згоди з іншими князями. Після цього розгортається ширший заклик до князів стати за Руську землю. У поемі межу між промовою Святослава й голосом автора відчитують по-різному, тому варто розрізняти сам авторський заклик і конкретні репліки героя.

Золоте слово змінює масштаб оповіді. Замість питання, чи виграв один загін, з’являється питання, як князі можуть захистити спільну землю. Слави окремої дружини недостатньо, якщо її самовільний похід послаблює оборону. Причини й наслідки тому важливіші за перелік княжих імен.

Плач Ярославни в Путивлі

Ярославна тужить на міському мурі в Путивлі. Вона хоче полетіти до князя, намочити рукав у Каялі й обтерти йому рани. У зверненнях до вітру, Дніпра-Славутича й сонця природні сили постають співрозмовниками. Вітрові вона дорікає за те, що він ніс стріли на воїнів, у Дніпра просить допомоги для коханого, а сонцю дорікає за спеку й спрагу на полі бою.

Плач поєднує особисту й загальну біду. Ярославна просить за Ігоря, але згадує і його військо, уражене стрілами та спрагою. Коли Ігор утікає з полону за сприяння Овлура, природа знову бере участь у подіях: Донець допомагає князю. Початкове тривожне знамення й допомога у фіналі утворюють різні способи, якими пейзаж супроводжує вибір героя.

Від поразки до повернення

Повернення Ігоря зустрічають радістю. Воно не скасовує втрат і не суперечить попереднім докорам. Одна й та сама поема може радіти, що князь урятувався, й оцінювати його перший учинок як небезпечний. Для розбору назви окремо військовий результат, переживання тих, хто залишився вдома, і заклик, який виникає з поразки.

Розібрані завдання

Перемога, поразка, відповідальність

Чому перший успіх не визначає ставлення твору до походу?

Похід закінчується розгромом і полоном. Золоте слово переносить увагу з початкової звитяги на відповідальність князя за спільну безпеку.

Читаємо три звернення

Чому плач Ярославни є більше ніж скаргою дружини?

Звертаючись до стихій, вона згадує не лише пораненого Ігоря, а й виснажених воїнів. Через конкретні ознаки бою її особисте горе охоплює долю всього війська.

Самоперевірка

  1. Який знак Ігор бачить перед битвами?

    Відповідь і пояснення

    Сонячне затемнення.

  2. Хто виголошує золоте слово?

    Відповідь і пояснення

    Київський князь Святослав.

  3. До яких трьох сил звертається Ярославна?

    Відповідь і пояснення

    До вітру, Дніпра-Славутича й сонця.

  4. Хто допомагає Ігореві втекти з полону?

    Відповідь і пояснення

    Овлур сприяє втечі. У поетичній розповіді князеві допомагає також Донець.

Джерела

Пов’язані теми й тренування

↑ Вгору