Джеджалик, Мирон, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Один з русинів міста Львова – це лиш кілька псевдонімів, якими І.Я. Франко підписував свої твори. Іван Якович – не тільки письменник, а й науковець, перекладач, активний громадський діяч.
Життєва стежка І.Я. Франка бере початок в селі Нагуєвичі на Львіщині. Саме тут 27 серпня 1856 року народився майбутній майстер слова, борець за справедливість. Батько Івана Яків був гарним ковалем. Про його золоті руки знали не лише в Нагуєвичах, а й в сусідніх селах. Цікаво, що в його кузні селяни збиралися і для того, щоб поспілкуватися. Так малий Іван мав можливість почути казки, розповіді про цікаві випадки. Яків Франко заробляв непогано, тож родина жила заможно. Мати Івана Яковича Марія була молодшою за чоловіка на 30 років. Вона походила зі збіднілої шляхетської родини.
Цікаво, що в дитинстві мати називала Івана Мироном. Чому? Існувало повір’я, що можна вберегти дитину від злих духів, якщо називати її не тим ім’ям, яке дали при хрещенні, а іншим. Збереглися спогади про те, що малий Іван був незвичайним хлопчиком. Він любив блукати лісом, розмовляти з природою. Односельці навіть називали його «лісовою душею».
Іванові виповнилося дев’ять років, коли помер його батько. Скоро мати Франка вийшла заміж удруге за Гриня Гаврилика. Вітчим виявився хорошим чоловіком. Він добре ставився до дітей, зміг замінити їм батька. Мати Івана Яковича померла, коли йому виповнилося 16 років. До речі, мати дуже любила співати. Можливо, з цим фактом пов’язаний інтерес Франка до народної пісні.
За рік до смерті Яків Франко встиг віддати сина до початкової школи, тоді на Львівщині вона називалася тривіальною. Іван Франко згадував, як його батька запросили на іспит, після якого нагороджували найкращих учнів. Івана назвали першим, а його батько, розчулившись, заплакав.
З 1864 до 1867 року Іван навчався в Дрогобичі в Головній міській школі отців василіян, де мав можливість добре вивчити німецьку мову. З 1867 р. до 1875 р. Франко здобував освіту у Дрогобицькій гімназії. У цьому закладі юнак захопився словесним мистецтвом. Він відвідував літературний гурток, із задоволенням читав твори Т. Шевченка,
М. Драгоманова, П. Куліша. Іван дивував вчителів та друзів феноменальною пам’яттю: дослівно цитував лекції, декламував усього «Кобзаря».
Франко-гімназист любив читати не лише художні твори, його цікавили праці природничої тематики, наукові культурологічні та історіософські книжки. У гімназії Іван Якович почав займатися перекладацькою діяльністю.
Залишившись сиротою, Іван Франко змушений був самостійно заробляти на життя. Він став домашнім учителем, тобто по-нашому репетитором. Частину зароблених грошей Іван Якович витрачав на книжки. Він зміг зібрати солідну домашню бібліотеку.
Уподобання, які з’явилися у гімназії, у 1875 році привели І. Франка до Львівського університету. Він вступив на філософський факультет, і отримав можливість вивчати класичну філологію, а також українську мову й літературу.
В університетські роки Іван Франко був одним з організаторів студентських гуртків, друкував свої твори і переклади у часописах. Іван Якович активно займався громадсько-політичною діяльністю, різко висловлював свої погляди.
У 1877 році І. Франка затримала галицька поліція. Письменника звинуватили в участі в таємній міжнародній організації. Сім місяців тягнувся судовий процес. У січні 1878 року було оголошено вирок – 9 місяців в’язниці. Франко тяжко переживав цей період. У листі Драгоманову він писав: «Мене трактовано, як звичайного злодія, посаджено між самих злодіїв та волоцюг». У в’язниці Іван Якович продовжував писати, роздобувши десь олівець та «карточки» .
Важко було пережити Франкові і те, його «викинули» з організацій, бо боялися наслідків. Перший арешт став причиною й особистої втрати. До ув’язнення Іван Якович підтримував близькі стосунки з Ольгою Рошкевич. Все могло б завершитися весіллям, але після арешту Івана батько Ольги дівчині зустрічатися з нареченим. Рошкевич вийшла заміж за іншого.
Згодом Івана Франка ще кілька разів затримували у 1880, 1899 та у 1892 роках. Під час другого арешту Іван Франко захворів, але товариші допомогли йому вилікуватися, визволивши з в’язниці. Через арешти повну вищу освіту І. Франко отримав лише у 1891 році.
Переслідування не зупинили творчу діяльність І. Франка. У 1870 – 1880-х роках він активно публікував свої твори, допомагав видавати журнали «Громадський друг», «Дзвін», «Молот». Брав участь Іван Якович і у виданні польських та австрійських часописів.
У 1886 році І. Франко одружився з Ольгою Хорунжинською. Познайомила ї Ольга Косач – мати Лесі Українки. До шлюбу з Ольгою Іван Якович кілька разів закохувався, але зазнавав невдач. Юзефа Дзвонковська – друге поетове кохання (після Рошкевич) – знала, що помре від сухот, тому не прийняла пропозицію руки та серця. Потім була Ліна Журовська, яка працювала на пошті. Дівчина була значно молодшою від Івана Франка, не вважала його гарною парою. Це нерозділене почуття стало поштовхом до створення ліричної драми «Зів’яле листя».
У шлюбі з Ольгою Хорунжинською в Івана Франка народилося четверо дітей. Сімейне життя було нелегким через бідність, відсутність постійного житла. Проте Ольга стала співвидавцем літературно-наукового журналу «Житє і слово». Його подружжя створило за європейським зразком.
1890 рік є знаковим у політичній діяльності Франка. Він став співзасновником та головою Русько-української радикальної партії. Зі складу цієї партії вийшов у 1899 році і приєднався до Української націонал-демократичної партії. Дуже скоро Іван Якович відійшов від активної політичної діяльності, бо, ставши членом Наукового товариства ім. Шевченка, присвятив себе науці та літературі.
Останні роки життя письменника були нелегкими. Його дружина лікувалася у клініці для душевнохворих. Іванн Якович залишився сам. З 1908 року чоловік страждав від психофізіологічної хвороби, через яку паралізувало руки.
28 травня 1916 року І.Я. Франко відійшов у вічність, був похований на Личаківському кладовищі у Львові.
І. Франко дивував трудоголізмом, знанням чотирнадцяти мов. Його творча спадщина – приблизно 6000 творів різних жанрів. Навіть у моді він залишив свій слід, вперше вдягнувши вишиванку під піджак.