загрузка...

Зіставлення прологу і епілогу поеми І. Франка «Мойсей»

Головна / Твори з української літератури / Франко І. / Зіставлення прологу і епілогу поеми І. Франка «Мойсей»


Поема «Мойсей» є однією з вершин творчості І. Франка, написана вона на основі біблійного сюжету. Автор розглядає історичний шлях нації, актуалізує проблему історичної пам’яті та розповідає про її дорогу до визволення.

Пролог до поеми є окремою структурною одиницею твору. У ньому йдеться насамперед про роль визначної особистості для народу, про те, як важливо мати свого пророка. Це заповіт Франка українцям.

У пролозі автор говорить про знедолене життя замученого народу, автор підкреслює те, що він знаходиться на роздоріжжі, а отже, має вибрати, якою дорогою йому йти. Іде мова про нагальні питання, які потребують якнайшвидшого розв’язання. Народ має самовизначитися й впевнено крокувати до бажаної мети. Хоча доля його терниста (записано в сусідів бути гноєм), та це не значить, що потрібно здаватися. Автор закликає зняти з себе облудливу покірність і прикриту злість. Через низку риторичних питань Франко говорить про те, що вірить у силу нації.

Автор висловлює надію на те, що українська держава «засяє огнистим видом у народів вольних колі». Далі автор йде за біблійним сюжетом, розповідаючи про знедолених євреїв. Але увага акцентується на долі українців, що стає зрозуміло після прочитання твору.

Епілог розгортає перед нами картину життя євреїв після того, як Мойсей покинув табір. Починається він пейзажем: використано алегоричний образ туги, яка ходить по лисій горі, вона заполонила цілу країну. Автор прагне показати протиставлення між тим, що було, і тим, що буде. Ще вчора люди були байдужими, а сьогодні повні святості.

Зображується трагічна ніч, гора, яку огорнув жах смерті. Євреї бачать, що пророка немає на скелі, тому їм стає соромно, їх охоплює жах. Втрату пророка автор зображує так: щось незриме і невловиме зникло, тому немає сенсу життя. Немає того, що зігрівало серце. Весь табір перебував в отупінні, їхні погляди нагадували погляди вбивць, що довели до смерті дорогу людину.

У степу починається вихор, який є символічною появою нового ватажка Єгошуа. Він закликає до бою, і кочівники сприймають його слова. Спочатку натовп охоплює жах, безіменний страх, але згодом вони розуміють, що то не завойовники, а визволителі. Вони починають боротися за власне визволення. Єгошуа кричить, що треба братися до зброї, автор порівнює його з орлом.

Автор вірить у те, що з цього народу можна зробити героїв. Епілог – це своєрідний погляд у майбутнє. Франко говорить про те що, що прийде розплата Авірона та Датана. Образ шляху, дороги є символом світлого майбутнього, яке має скоро настати.

Отже, пролог говорить нам про віру автора у свій народ, в епілозі бачимо тверду впевненість у тому, що свята воля не за горами. Укінці твору з’являється ватажок, який поведе народ до визволення, є чітко визначена мета, яка обов’язково має увінчатися успіхом. У пролозі цього немає, є тільки окреслена перспектива майбутнього. Проте за емоційним забарвленням пролог має радісний, бойовий настрій, у епілозі превалюють сумовиті настрої й елегійні роздуми.

Сподобався шкільний твір? А ось ще:

  • Аналіз промови Мойсея (IV розділ) в поемі І. Франка «Мойсей»
  • Навіщо Мойсей розповів казку про обрання короля серед дерев? (за поемою І. Франка «Мойсей»)
  • У чому основний конфлікт між Мойсеєм і «лихим демоном громади» Датаном?
  • Актуальність поеми І. Франка «Мойсей» в наш час

  • загрузка...

    Це цікаво: