загрузка...

Аналіз вірша І. Франка «Тричі мені являлася любов...»

Головна / Твори з української літератури / Франко І. / Аналіз вірша І. Франка «Тричі мені являлася любов...»


Поезія «Тричі мені являлася любов...» входить до збірки «Зів’яле листя», яка має інтимне спрямування. У ній втілено роздуми автора над особистим життям, внутрішні рефлексії. Аналізована поезія, мабуть, є найбільш щирою з усіх, у ній автор відкриває свою душу. Структурно в ній виділяємо три частини, в яких ідеться про три кохання всього життя.

Першою була Ольга Рошкевич – дочка попа з с. Лолин. Франко навчався в гімназії разом з братом дівчини. Ольга любила етнографію, вивчала німецьку та французьку мови. Кохання, дійсно, було сильним і взаємним, та батько не згодився на шлюб дочки з Франком. Закохані таємно зустрічалися, але згодом обірвали стосунки. Про ці почуття у поета залишилися найсвітліші спогади.

Франко найбільш тонко і ніжно передає відчуття від першої закоханості. Автор характеризує дівчину як дуже витончену натуру з чистою душею і прекрасними думками: «несміла, як лілея біла», «уткана з мрій», «вона була невинна, як дитина». Ольга асоціюється з метеликом, розквітлим пахучим гаєм. Білий, рожевий кольори символізують чистоту, метелик – безтурботність. Перше кохання автора позначене дитинністю, ніжністю.

Друге кохання Франко зустрів у м. Станіслав, це була прекрасна полька Юзефа Дзвонковська, проте особисте щастя з нею не склалося через важку хворобу. Вона симпатизувала поету, але з її боку це не були почуття. Про неї автор говорить так: «гордая княгиня», «недоступна, мов святиня». Автор дає їй таку характеристику: «бліда, мов місяць, тиха та сумна», «таємна й недоступна, мов святиня». Автор не розуміє, чому вона відвернулася від нього. Можливо, особистому щастю, дійсно, завадила гордість дівчини.

Целіна Журовська – третя любов поета, працювала поштаркою у Львові, де вони й познайомилися з Франком. Це було нерозділене кохання, гордовита красуня так і не відповіла йому взаємністю. Вона не могла покохати простого русина в вишиваній сорочці, а Франко ніяковів при кожній зустрічі, не знав, як підступитися, довго переслідував дівчину.

Це, мабуть, було найсильніше кохання. Більша частина вірша присвячена саме їй. Автор використовує такі метафори: «вхопила серце», «смокче кров», «кігтями впялась». Про своє кохання говорить так: бухнуло полумя червоне, яке так і не вдалося загасити. Є і портретні характеристики: «півсонні вії», «яркі страшні очі», які свідчать про сильне почуття поета.

Особисте життя поета наповнене і щастям, і муками. І хоча щастя було недовготривалим, але ці хвилини були безцінними. Вірш пронизаний різними художніми засобами, які допомагають розкрити образ кожної з жінок. Перед нами ціла особиста трагедія Франка, де три лінії життя зливаються воєдино.

Якщо кохання, дійсно, щире, то тоді байдуже, які недоліки у коханого, не має значення, де знаходиться кохана людина. Кохання – велика сила, воно може ощасливити, а може зробити нещасним. Головне розуміти, що не завжди все стається так, як хочеться нам, і почуття не завжди бувають взаємними. Та все одно варто вірити в кохання, адже воно надихає на безліч хороших вчинків.

Сподобався шкільний твір? А ось ще:

  • Аналіз вірша І. Франка «Чого являєшся мені у сні…»
  • Аналіз вірша І. Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…»
  • Аналіз вірша І. Франка «Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…»
  • Аналіз поеми І. Франка «Мойсей»


  • Це цікаво: