загрузка...

Аналіз вірша І. Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…»

Головна / Твори з української літератури / Франко І. / Аналіз вірша І. Франка «Ой ти, дівчино, з горіха зерня…»


Поезія входить до збірки «Зів’яле листя», яка є зразком інтимної лірики поета. У ній виразними є мотиви суму, розлуки, меланхолійні роздуми над коханням та сенсом життя. Як відомо, у Франка було три кохання: першою жінкою була Ольга Рошкевич, другою – Юзефа Дзвонковська, а третьою – Целіна Журовська. Але особисте життя поета не склалося через абсолютно різні причини. З першою коханою Франко не зміг пов’язати своє життя через батька дівчини, друга була дуже гордою, тож через невиліковну хворобу не згодилася вийти на нього заміж, а от з боку третьої дівчини Іван Якович так і не дочекався взаємності, бо не хотіла бачити себе поряд з юнаком із простої сім’ї.

Вірш «Ой ти дівчино з горіха зерня...» написаний за мотивами української народної ліричної пісні «Ой ти дівчино горда і пишна», тому мотиви і художня образність запозичені з усної народної творчості, в тематичному плані також відчувається близькість до народної традиції. У поезії знаходимо схожі мотиви, подібні образи та ритмотворення. Поезія близька до природу, відчувається тісний зв'язок з навколишнім середовищем.

У поезії йдеться про красуню-дівчину, яку палко кохає ліричний герой. Вона запалила його серце червоним жаром, збентежила його душу, як люта буря. Образ дівчини позначений фольклорною традицією, це відчувається на рівні художньо-поетичної образності. Демонструючи норовисту і гордовиту вдачу дівчини, використовуються різноманітні епітети: «ясная зоре», «колюче терня», «тиха молитва». Стилістично нейтральна лексика набуває важливого значення, навіть слово «серденько», здається, звучить якось по-особливому.

Головний мотив - душевні переживання ліричного героя, який усвідомлює, що кохання – велика сила, через яку навіть душу можна загубити. Звертаючись до коханої, автор говорить: «Ти мої радощі, ти моє горе». Тобто поет знає, що кохання має двояку природу. З одного боку воно дарує щастя, радість, приємні моменти, а з іншого – невдачі, розчарування, душевний біль, глибокі переживання.

Доволі частим стилістичним засобом виразності виступає паралелізм: використання паралельних конструкцій допомагає створити особливе ритмотворення: «Чом твої устонька – тиха молитва?», «Чом твоє серденько остре, як бритва?». Вірш побудований на риторичних питаннях, це додає експресивності, емоційності. Автор вдається до удаваної комунікації з коханою людиною.

Римування також відповідає українському фольклору. Переважають морфологічні рими: іменники римуються з іменниками, дієслова з дієсловами і т. д. Це створює особливу музичність твору, в органічну єдність зливаються всі тони і звуки. Вірш має особливий колорит, у ньому проглядається зв'язок не тільки з музикою, а й з живописом, все це необхідно для створення всеоб’ємних образів.

Без кохання людина морально гине, воно потрібне, як повітря. Тільки відчуваючи його, можна відчувати себе по-справжньому щасливою людиною. Важливе не тільки кохання до конкретної людини, важливе відчуття любові до людей, світу, природи.

Сподобався шкільний твір? А ось ще:

  • Аналіз вірша І. Франка «Чого являєшся мені у сні…»
  • Аналіз вірша І. Франка «Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…»
  • Аналіз вірша І. Франка «Тричі мені являлася любов...»
  • Аналіз поеми І. Франка «Мойсей»


  • Це цікаво: