загрузка...

Аналіз вірша І. Франка «Безмежнеє поле…»

Головна / Твори з української літератури / Франко І. / Аналіз вірша І. Франка «Безмежнеє поле…»


Лірична поезія «Безмежнеє поле...» належить до медитативної лірики, за жанром це ліричний вірш, оскільки в ньому втілено елегійні роздуми поета про свою долю. Темою вірша є відчуття самотності у світі і подолання її за допомогою творчості. Основна проблема твору – творчість як втеча від життєвих негараздів. Тільки прагнучи до свободи та вільної творчості, можна реалізувати себе як митця.

Композиційно вірш складається з двох строф, перша розкриває алегоричну картину безмежного сніжного поля, серед якого блукає самотній вершник. Образ-символ безмежного поля набуває особливого значення для розкриття основної думки твору. Білий колір асоціюється з самотністю, пустотою, безтілесністю, набуває в контексті символічного значення. Таким чином, символічне біле у цьому контексті конотується негативно.

Далі актуалізується провідний мотив твору – сум, самотність митця («Я сам серед себе»). Ліричний герой змучений нестерпними «болями», і тільки поетична творчість допомагає йому долати труднощі. Він майже у відчаї, хоче утекти, але не робить божевільних вчинків. Поет виливає душу у віршах, бо має тонку мистецьку натуру. Заметіль, завивання вітру суголосні душевному стану ліричного героя, можна асоціювати ці природні явища зі станом постійного пошуку поетом самого себе.

Образ крилатого коня є символічним, має античне походження. Йдеться про давньогрецького Пегаса, якого вважали конем поетів. Митцю важливо відчувати себе вільним, йому необхідна творча свобода, обшир для власної творчості. Тому ліричний герой сідлає коня і вирушає в дорогу. Таким чином, він прагне звільнити себе від лютого болю й повернутися до життя.

Художні засоби твору різноманітні, більшість із них мають фольклорну природу. Використовуються риторичні звертання («Неси ж мене, коню, по чистому полю»), порівняння («вихор, як тутка гуляє»), епітети («безмежне поле», «нестерпнії болі»). Метафорично звучать слова: «дай обширу й волі», поле персоніфікується, адже автор звертається до нього з проханням. Усі тропи увиразнюють основні символічні образи.

Віршовий розмір твору – чотиристопний амфібрахій, що чергується з тристопним. Це створює легкий і сумовитий настрій, в поезії відчувається потужний ліричний струмінь, хоча доволі експресивний, мелодійний. Не дивно, що твір було покладено на музику.

Оскільки твір алегоричний, він може бути прочитаний по-іншому, залишає широкі можливості для інтерпретації. Кожен читач має право на власне бачення, яке може певною мірою відрізнятися від загальноприйнятого.

Поезія актуалізує питання митця і мистецтва, важливість творчого процесу у житті поета. Незважаючи на життєві негаразди та змученість, кожен має шукати в собі сили йти далі, незважаючи на ні що. Не варто зупинятися на досягнутому, треба рухатися тільки вперед, навіть тоді, коли твоє серце розривається від болю. Творчість допомагає нам відійти від життєвих проблем, задуматися над вічними питаннями. Це ще й прекрасний засіб для сублімації власних душевних переживань.

Сподобався шкільний твір? А ось ще:

  • Аналіз вірша І. Франка «Гримить! Благодатна пора наступає…»
  • Аналіз вірша І. Франка «Розвивайся ти, високий дубе…»
  • Аналіз вірша І. Франка «Каменярі»
  • Аналіз вірша І. Франка «Червона калино, чого в лузі гнешся?..»


  • Це цікаво: