Україна і світ
Кожна держава світу - неповторна й самобутня. Навколо кожної склався певний імідж, більш чи менш стійкий, але все ж таки реальний. Так, Велика Британія славиться своїми консервативними поглядами, плеканням національних традицій, Німеччина - дисциплінованістю, гарантованим добробутом для своїх громадян, Італія - демократичністю й свободою творчості тощо. А чим же відома наша країна, який імідж має вона серед інших країн? Яке її майбутнє та роль у світовій громаді? Україна - доволі молода держава, яка протягом тривалого часу йшла до своєї незалежності і, нарешті здобувши її, може подбати про свій світовий статус. На жаль, сьогодні цей статус доволі суперечливий, а імідж нашої країни так і не сформувався остаточно. Утім, незважаючи на це, в усьому світі знають і шанують українських митців. Зокрема, творчість Т. Шевченка за своїм ідейним масштабом і значенням дорівнюється до творчості таких видатних поетів, як англієць Дж. Г. Байрон та шотландець Р. Берне; загальновизнаний талант поетеси Лесі Українки, композитора М. Лисенка, танцюриста С. Лифаря та багатьох-багатьох інших українців, які підкорювали й продовжують підкорювати людство своєю обдарованістю. Популярності нині набуває туристична Україна: завдяки тому, що вітчизняні історики й мистецтвознавці нарешті отримали можливість відновлювати культурні та історичні пам'ятки, її визначні місця можуть бути гідно представлені широкому загалу. На жаль, Україна відома світові й з іншого боку: як екологічно небезпечна земля, як зона Чорнобильської трагедії, як країна, де нераціонально використовуються природні ресурси, і таке інше. Знані ми, на лихо, і як політично ненадійна держава. Саме тому провідні європейські країни досі виступають проти вступу України до Європейського Союзу. Однак усе це, на мою думку, не дає підстав вважати Україну неповноцінною державою, нездатною підтримувати міжнародні відносини та вирішувати глобальні проблеми. Щоправда, для того, аби наша країна змогла гідно почуватися серед інших країн, замало самовпевненості нашої влади або політичних діячів у цілому. Державу формує народ, який і несе відповідальність за її імідж і світовий статус. Доти, доки ми не покладемо край своїй невпевненості, наша держава не зможе голосно заявити про себе. Лише позбувшись комплексу меншовартості, який нам так довго прищеплювали, ми зможемо гордо вийти на світову арену. Для цього молодь, яка завжди є творцем майбутнього країни, мусить учитися, розвиватися духовно й розумово, бо тільки високоосвічена людина здатна вирішувати складні державні проблеми. Відповідальність за статус нашої країни покладено на кожного з нас, тож ми мусимо докласти зусиль для того, щоб у світі слово «Україна» звучало голосно й гордо.