загрузка...

Про вітер

Головна / Усна народна творчість / Українська міфологія / Про вітер


Молотив один господар. Як змолотив, розпочав віяти зерно і ані, дай Боже, звіяти; він собі стане на тім боці, і вітер також по тім боці дує; він стане на другім боці, і вітер по другім боці дує; так йому все помішав, що не міг сі ради дати. Відтак розсердився, схопив ніж і верг ним, а ніж десь ізчез. Від той хвилі вже тому ґазді вітер не перешкоджав, але вже му ся нічого не вело.

Іде той господар раз в дорогу, приходить до одного села, там ся лише в єдиній хаті ще світить, а в тій хаті мешкав той вітер, що за ним тот ножем верг, і той ніж ему ся в литку зап'яв, а тот вітер не міг його собі вийняти.

Приходить той господар до тої хати і проситься на ніч, а тот йому відповідає: «Як же я тебе маю на ніч прийняти, коли мені ти ніж у литку вп'яв». І не хотів його прийняти доти до себе на ніч, доки йому не вийняв того ножа з-за литки.

Явища природи, за народними повір'ями, мають людські почуття, можуть бути милостивими до певної людини, а можуть і навмисно шкодити.

Дивись інші українські міфи:

  • Чому буває сумне сонце?
  • Про дощ
  • Лісова панна
  • Дажбог і Жива
  • Чому в морі є перли і мушлі?

  • Це цікаво:

    загрузка...