загрузка...

Подарунки вітру

Головна / Усна народна творчість / Народні казки / Подарунки вітру


Були дід і баба і дуже вони бідно жили. Свариться баба з дідом: «Відколи я віддалася за тебе, то все бідуєм і бідуєм. І все через тебе».
Мав дід трохи грошей і взяв він собі за ті гроші гектар поля на рік. І посіяв на тім полі пшеницю.
Ходить дід у поле, дивиться - файна пшениця росте. Каже дід бабі: «Добре нам тепер буде, будемо мати свій хліб». Прийшов він раз на поле, подивився - пшеницю вже можна жати. Нагострив дід серпи, завтра підуть з бабою жати. А вночі звіялася буря з градом, і град побив дідові всю пшеницю. Приходить дід з поля і каже:
- Бабо, побив град нашу пшеницю.
А баба ще гірше свариться з дідом:
- Треба було жати вчора, треба було позавчора!
Набридло це дідові, покинув він бабу й пішов. Ішов, скільки йшов, і зайшов у ліс. І забачив у лісі хатку. Заходить у хатку, а там якась баба. Привітався він, а баба й питає:
- Куди, чоловіче добрий, ідеш?
А він і розказує, що баба свариться з ним за пшеницю.
- Виросла нам файна пшениця, а вночі звіялася буря з градом і побила всю.
- І в людей побив град?
- Ні, лиш мій гектар побив.
Баба й каже:
- Мої сини - Вітри. Котрийсь із них зробив це. Прийдуть додому, спитаю їх.
Приходить старший син, баба питає його, а він каже:
- Ні, я в тій стороні не був.
Приходить другий син, питає стара і його. І другий каже, що не був у тій стороні. Приходить третій. Мати спитала його, а він засміявся та й каже:
- Так, це я зробив. Але я тобі, діду, допоможу. На оцю скатерку.
Як простелиш її, то що схочеш, тобі буде. І їсти, і пити - всього доволі.
Дід узяв скатерку й пішов.
За день він додому не дійшов. Довелося ночувати у корчмі. А корчмар каже йому:
- Діду, це корчма, тут усе дають лиш за гроші. Це не те, що у вуйка якогось переночувати і повечеряти задурію.
- Мені нічого не треба, у мене все є, - каже дід. Та бере застеляє 'стіл скатеркою, і з'явилося на тій скатерці їсти й пити, що хочеш.
Сів із дідом і корчмар за стіл, сіла й корчмарева жінка. Наїлися, напилися. А корчмар усе старається напоїти діда.
Напився дід і лягає спати. А корчмар зняв чарівну скатерку зі столу, заховав її, а на стіл поклав іншу. Устав дід рано, взяв скатерку і пішов додому.
Баба забачила діда і знов свариться з ним. А дід їй каже:
- Мовчи, бабо, тепер ми заживем.
І простелив дід скатерку. А на скатерці нічого нема. Баба ще гірше свариться:
- То ти ще й обманюєш мене?!
Думає дід: «Що ж це зробилося зі скатеркою? То, мабуть, Вітер обдурив мене». І пішов дід знову до Вітра. А Вітер каже:
- Діду, як загубив мою скатерку, то дам тобі гаманець. Будеш мати з нього грошей стільки, скільки схочеш. Лиш спорожниш його, а він уже знов повний.
Дід узяв того гаманця і пішов додому.
За день дід не міг дійти додому і знов зайшов до корчмаря. Той зустрів його як старого знайомого. Посадив діда за стіл, п'ють, їдять. Корчмар і запитує:
- Покажіть, діду, ще якісь чудеса. Що у вас є цікавого?
А дід виймає гаманець і показує корчмареві. Спорожнив гаманець на стіл - купа золота! Поклав гаманець у кишеню, тоді витя¬гає, спорожняє - знов купа золота.
Напоїв діда корчмар. Дід заснув, а корчмар витягнув із дідової кишені гаманець, а в кишеню поклав інший.
Встав дід рано і пішов додому. А жінка знов свариться з дідом. Дід і каже:
- Стань, бабо, тепер ми будемо добре жити до самої смерті.
Витягає дід гаманець, витрушує на стіл - нічого нема. А баба ще гірше свариться.
- Другий раз мене обманюєш!
Іде дід знову до Вітра. І скаржиться:
- Не слухається мене гаманець, нема в нім більше грошей.
А Вітер знає, що робиться, лиш не каже дідові нічого. Усміхнувся він і сказав:
- Даю тобі, діду, ще оцю сумку. Як захочеш бачити, що в ній є, то відкрий її і крикни: «Два з сумки!» А як не захочеш більше бачити тих двох, то крикни: «Два в сумку!» - і закрий сумку.
Вийшов дід і йде додому. І захотілося йому бачити, що є в сумці. Відкрив він сумку і каже: «Два з сумки!» Як вийшли два з сумки, як зачали діда молотити! Пригадав дід, що Вітер казав. «Два в сумку!» - крикнув він, і ті два лишили його і пішли в сумку. Дід закрив сумку і пішов далі. І прийшов знов до того корчмаря. Зрадів корч¬мар. «О, старий знайомий прийшов!» Та садить діда за стіл. Наїли¬ся, напилися. А корчмар запитує:
- Ану, діду, що за чудеса в теБе є?
Показуй. Дід і каже:
- Два з сумки!
Як вийшли два з сумки! Як зачали корчмаря бити, як зачали молотити! Б'ють до смерті. Корчмар кричить:
- Жінко, віддай дідові його скатерку й гаманець, най він мене лишить живого!
Узяв дід скатерку й гаманець.
- Два в сумку! - крикнув він, закрив сумку й пішов. Приходить дід додому, а баба знов свариться. Дід думає: «За те, бабо, що ти зі мною стільки сваришся, провчу тебе». Та відкрив сумку.
- Два з сумки!
Як вийшли два з сумки, як зловили бабу! Б'ють, аж порох летить! Побачив дід, що вже досить бабі, і крикнув:
- Два в сумку!
Та бере скатерку, застеляє стіл. І на столі, що лиш на світі буває, - їж і пий. Сіли вони з бабою за стіл. Дід був дуже хороший чоловік. Каже він бабі:
- Бабо, іди попроси до нас у гості сусідів.
Напросила баба сусідів, і сусіди наїлися й напилися, скільки хотіли й чого хотіли.
І дочувся пан, що в діда є такі чудеса: скатерка й гаманець. Приїхав він бричкою до діда, зайшов до хати.
- Здрастуй, діду!
- Здрастуйте.
- Чув я, що в тебе, діду, чудесна скатерка є.
- Еге, - каже дід, - є.
Простелив дід скатерку. Пан зроду не бачив таких напитків і наїдків. Сів пан з дідом і бабою за стіл, наївся, напився, чого тільки хотів, а потому й питає діда:
- Де ж твій чудесний гаманець?
Показує дід і гаманець. А пан подивився та й каже дідові:
- Цю скатерку й цей гаманець загорни в папір, віднеси в мою бричку і поклади під сидіння.
Дід почав просити пана:
- Я старий, баба стара, як же ми будемо без цього жити? Не беріть, прошу вас.
А пан не хоче й слухати. Забачив дід, що не впросить, та й каже:
- У мене ще одна цікава річ є. Та відкрив сумку і крикнув:
- Два з сумки! Рахуйте панові кості!
Як вискочили два з сумки, як узяли пана в роботу! Пан кричить не своїм голосом:
- Не треба мені нічого! Лиши мене тільки живого!
А дід мовчить, най пана ще помолотять. А тоді крикнув:
- Два в сумку!
І закрив сумку.
Поїхав пан, а дід з бабою лишилися. І мали вони чим жити, поки не вмерли. І самі їли-пили і сусідів годували. І більше баба з дідом не сварилася.

Дивись інші народні казки:

  • Покотигорошко
  • Кріпак і чорт
  • Про Жар-птицю і вовка
  • Казка «Ох!»
  • Казка «Летючий корабель»

  • Це цікаво:

    загрузка...