загрузка...

Покотигорошко

Головна / Усна народна творчість / Народні казки / Покотигорошко


Був собі чоловік та жінка, а у них було два сини і дочка. От батько посилає синів орать, вони кажуть:
- А хто нам обідать принесе? Батько каже:
- Дівка.
А дівка каже:
- Я дороги не знаю.
От брати кажуть:
- Як зійдеш на гору, так буде три дороги: на котрій дорозі стружки будуть лежать, то ти по тій і йди.
Змій бачить, що два брати їдуть і все по дорозі стружки стружать; він узяв стружки позбирав та й кида по тій дорозі, що до йо¬го нори.
Мати наварила обідать і дала дочці нести. Вона вийшла на гору і пішла по тій дорозі, по котрій стружки лежать; дійшла до нори, а змій узяв її та в нору і кинув.
Брати ждали-ждали обіду та й випрягли воли; воли пустили пасти, а самі пішли додому та й питають матері:
- Де ж ваш, мамо, обід? Мати каже:
- Я ж давно вам з дівкою послала.
От вони до самого вечора її ждали; уранці встали - її нема! Брати кажуть:
- Мабуть, її той проклятущий змій узяв!
Вони одяглись та й пішли сестри шукати. Ідуть та ідуть - коли чередник череду пасе. Вони поздоровались. Чередник питає:
- Куди ви ідете? Вони кажуть:
- До змія - сестри одіймати.
- Як хочете ви од змія одняти сестру, то з'їжте у мене самого більшого вола.
Вони не захотіли та й пішли. Ідуть та ідуть - коли пастух пасе овечки. Вони із ним поздоровались. Він їх питає:
- Куди ви ідете?
- До змія - сестри одіймать.
- Коли хочете її однять, то з'їжте у мене самого більшого барана.
Вони не захотіли та й пішли.
Ідуть та ідуть - коли свинар пасе свині. Вони поздоровались.
Він їх питає:
- Куди ви ідете?
- До змія - сестри одіймать.
- Коли хочете її однять, то з'їжте у мене самого більшого кабана.
Вони не захотіли та й пішли.
Ідуть та ідуть - аж змій стоїть коло свого дому.
Змій каже:
- Здрастуйте! Чого вас сюди занесло?
- До тебе за сестрою.
- Коли хочете свою сестру узять, так з'їжте дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів.
Вони по малесенькому шматочку з'їли та й більше не захотіли. Він їх взяв та під камінь і підвернув.
Мати плакала, що нема ні синів, ні дочки; узяла відра та й пішла по воду до колодязя; набрала води та й іде - коли горошина котиться по дорозі та й ускочила у відро, а вона і не бачила. Прийшла додому, виливає воду - коли дивиться: горошина у відрі; вона взяла та й з'їла, і од тієї горошини уродився син.
Дали йому ім'я Покотигорошко; він росте не по годинах, а по хвилинах. Посідали вечеряти.
Покотигорошко й питає:
- Чи у вас, мамо, були іще діти?
- Було у мене двоє синів і одна дочка.
- А де ж вони?
- Змій украв дочку, так сини пішли її шукать; та нема ні синів, ні дочки.
Він повечеряв, обувся й одягнувся.
- Піду ж і я тепер за ними. Просить коваля:
- Зроби мені велику булаву.
Коваль зробив йому булаву; Покотигорошко узяв булаву, заплатив та й пішов.
Іде та іде - коли пасе чередник череду.
Він із ним поздоровався; чередник його питає:
- Куди ти ідеш?
- Іду до змія - сестри одіймать.
- З'їж у мене самого більшого вола, так одіймеш! Він з'їв, подякував та й пішов.
Іде та іде - коли пастух пасе овечки. Покотигорошко із ним поздоровався; пастух його питає:
- Куди ти ідеш? Він каже:
- До змія - сестри одіймать.
- З'їж у мене самого більшого барана, так одіймеш! Він з'їв, подякував та й пішов.
Іде та іде - коли свинар пасе свині. Покотигорошко із ним поздоровався; свинар його питає:
- Куди ти ідеш?
- До змія - сестри одіймать.
- З'їж у мене самого більшого кабана, так одіймеш! Він з'їв, подякував та й пішов.
Іде та іде - аж стоїть дім зміїв і сестра бере коло колодязя воду.
- Здрастуй, сестро! - каже Покотигорошко. Вона йому:
- Який ти мені брат? Він каже:
- Побачиш, який я тобі брат! От виходить змій.
- А, здрастуй! - каже.
- Здрастуй! Змій його питає:
- Чого ти прийшов?
- За сестрою та за братами,
- З'їж дванадцять волів, дванадцять баранів і дванадцять кабанів.
Він узяв, усі поїв.
Змій каже:
- Молодець! Ну, тепер чи будем биться, чи мириться?
- Будем биться! Я з тобою не хочу мириться.
- Дми на тік, - каже змій.
- Дми ти, - каже Покотигорошко,- бо ти в своїм добрі хазяїн, а не я.
От змій як дунув - тік у нього став чавунний; а Покотигорошко як дунув - тік у нього став мідний.
От Покотигорошко як дав змію булавою, так змій став по коліна в землі; ударив другий раз - і убив змія. Тоді взяв змія, посік-порубав, на попіл перевіяв, братів з-під каменя ізвернув, забрав їх і сестру та й пішов додому.
Батько і мати були раді! Усі веселились, гуляли, мед-вино кружляли. І я там сидів, горілку пив, по вусах текла, а в роті не була.

Дивись інші народні казки:

  • Кріпак і чорт
  • Подарунки вітру
  • Про Жар-птицю і вовка
  • Казка «Ох!»
  • Казка «Летючий корабель»


  • Це цікаво: