загрузка...

Думи мої, думи мої! Квіти мої, діти!

Думи мої, думи мої!
Квіти мої, діти!


Цитата з поезії Т. Г. Шевченка «Думи мої, думи мої» (1839):

Думи мої, думи мої!
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас —
Де ж мені вас діти?..
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню сиротами,
А я — тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...

Тихше, серце, тихше, не тривож своїм биттям вічний спокій Кобзаря.

Спокій? Хіба ж він жив спокоєм? Хіба думи його завмерли?
І шугає вітер, і гуде столітнім віттям над головою поета:

Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти...
(М. Тарновський, Село).

загрузка...