Автор створив своєрідний образ першого снігу за допомогою персоніфікацій та порівнянь:
Притишив кров. Притишив крок, і
І вищі стали гори.
Йде перший сніг,
немов пророк,
в якого серце хворе.
Як важко дихати йому!
як свіжо доокола!
Ступає у порожню тьму
нога різьблена, гола.
Йде сніг — немов під гору йде — ледь дише, хоч безплотний,
і палець на уста кладе, як знак мерця холодний.
Ліричний герой відчуває гостру потребу в цьому снігові, і природа начебто відгукується на його душевний стан:
О ні, то холод родовий.
А в ньому серцю легше.
Йде перший сніг на поклик мій.
Такий, можливо, вперше.
Перший сніг символізує в поезії В. Герасим'юка як тілесне народження, так і духовне відновлення, переродження.