Неприховане обличчя Німеччини в «Дорожніх картинах» Ґейне
Німецький поет і прозаїк Генріх Ґейне створив новаторську лірично-філософську прозу «Дорожні картини». Це — дорожні замітки, які змальовують німецьку дійсність середини 20-х років XIX століття. Написані вони у формі літературно-політичного фейлетону. Опис подорожі й краси німецької природи переплітається з дотепною та дошкульною критикою суспільних відносин і порядків Німеччини. В основі твору — тонка іронія. Тут немає виразного позитивного ідеалу Ґейне. Немає прямого заклику до боротьби, програми цієї боротьби. Чим глибше вдивляється Ґейне у картину суспільного життя Німеччини, тим уїдливішою стає його іронія. Він ненавидить тих, хто пригноблює народ, але й не любить тих, хто підкорюється цій владі. «Дорожні картини» показують убозтво Німеччини, поділеної на десятки карликових князівств. Вони передають задушевну атмосферу німецької дійсності з її феодальними, майже середньовічними забобонами: «Повітря в Німеччині дуже сперте й гаряче, і я часто боюсь задихнутися в ньому». Духовний застій, безпросвітна вульгарність, тупе самовдоволення, типове для німецького бюргерства 20-х років XIX століття, відбилися на сторінках гнівної і дотепної книги «Дорожні картини» Ґейне. Змальовуючи місто чи село, описуючи ту чи іншу випадкову зустріч під час подорожі, Ґейне передає типові риси свого часу. Так, опис міста Геттінгена переростає в сатиру на десятки інших схожих міст у 36 німецьких князівствах. Самовдоволену обмеженість німецького філістера-тевтомана Ґейне ілюструє невеликими замальовками «з натури». Наприклад, письменник зустрічається «з повним громадянином із Гоелара». У бесіді з «освіченим» бюргеромраціоналістом Ґейне показує безпросвітну вульгарність і самовдоволену тупість німецького обивателя. Ґейне не обминає увагою робітничий клас рідної країни. Спустившись до шахти і поговоривши з рудокопами, він відзначає покірність німецьких робітників: «Мій чичероне виявився чесним німцем собачевідданої породи... Показав мені довгий дерев'яний стіл, з високим стільцем із руди, за яким сидів герцог... Німецька вірність!» Отже, у своїй книзі Ґейне подає точність спостережень і достовірність реалістичних узагальнень поруч із сатирою на окремі ганебні явища дійсності