Коли перегорнена остання сторінка поеми Тараса Шевченка «Наймичка»
Ось і перегорнена остання сторінка поеми Т. Г. Шевченка «Наймичка». Чому ж тоді звучать і звучать в серці слова:
Прости мене, мій синочку,
Нехрещений сину.
Не я тебе хреститиму,
На лиху годину
Чужі люди хреститимуть...
На мою думку, ця поема з усіх, присвячених трагічній долі української жінки, найпрекрасніша і найсвітліша. На відміну від «Катерини», де мати покидає напризволяще свого сина, гине, не зумівши пережити своє горе, наймичка Ганна своє життя віддає синові.
Любов матері до своїх дітей завжди жертовна. Молодість, силу — все віддає жінка своїм дітям. Усе життя пробувши наймичкою в сім'ї, де виховувався Марко, караючись і оплакуючи долю, Ганна зробила все, щоб бути біля сина. Великим співчуттям і повагою до наймички сповнені рядки:
Наймичка...
Свою долю проклинає,
Тяжко, важко плаче,
І ніхто того не чує,
Не знає й не бачить,
Опріч Марка маленького.
Та Марко, омитий сльозами матері, не знає, чого вона так його цілує, сама не з'їсть, не вип'є, його нагодує. «Вона чує з тії хати, як дитина дише». Тільки Марком живе і снить Ганна. Ця тема зворушує своєю високою і трагічною красою. А кінець поеми по-справжньому вражає. Ганна занедужала. Тяжко помирати в чужій хаті зі страшною таємницею в душі. Пильно-пиль¬но, назавжди прощаючись, подивилася на сина мати, сльози покотилися із засмучених очей:
Прости мене. Я каралась
Весь вік в чужій хаті...
Прости мене, мій синочку!
Я... я твоя мати.
Земля задрижала в цю хвилину. Навіть вона не в змозі була витримати
страшні страждання, які випали на долю цієї жінки.
«Наймичка» — моя найулюбленіша поема. Дивний, трагічний і прекрасний світ Шевченкової поеми не залишає байдужим нікого. Раз прозвучавши, залишається вона в серці тихим смутком, щемною тремтячою нотою. Невелика за розміром ця поема, та безкінечна глибиною людських переживань. Занадто пізно дізнався Марко, хто його мати, непоправно пізно Ганна від¬крила свою душу синові. Так і зостається ця пауза болем у серці. Болем, який очищає і возвеличує людську душу.