Образ Устини за повістю Марка Вовчка «Інститутка»
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене і огрій,
І оживи моє повите
Убоге серце, неукрите...
Такі задушевні, теплі слова Тарас Шевченко звертає до української письменниці Марко Вовчок, яка показала в «Народних оповіданнях», у повісті «Інститутка» бездонний смуток життя кріпаків. «Інститутка» — найкращий твір Марка Вовчка, це, мабуть, перша повість, яка торкнулася серйозних соціальних проблем. Тяжким було дитинство дівчини-кріпачки, від імені якої ведеться розповідь. Багато знущань від старої поміщиці зазнала дівчина, однак не втратила такої риси, як життєлюбність. «Було, мене й б'ють (бодай не згадувать) — не здержу серця, заплачу, а роздумаюсь трохи — і сміюся», — читаємо в повісті. Закоханість у життя пояснюється не лише веселою вдачею героїні, а й вірою в краще майбутнє. «Любо на волі дихнути», — така думка Устини проходить через усю повість. «Коли б воля, заспівав би так, щоб і на селі лунало», — в цих словах звучить палке прагнення кріпаків визволитися. Безпросвітним було життя дівчат-кріпачок у старої поміщиці: день при дні підневільна праця в «дівочій», лайка, нерідко — бійка. З приїздом панночки в маєток життя дівчат-кріпачок стало нестерпним. Особливо багато лиха зазнала Устина, яку вибрала інститутка собі за покоївку. Однак навіть після того, як молода пані душила молоду кріпачку, а стара ще й стусонула ногою, вона не тримає зла на свого ката, тільки лагідно дивується: «Таке молоде, а таке немилосердне, Господи!» Такими думками вона нагадує Олесю, Горпину, Одарку та інших героїнь «Народних оповідань». На відміну від панночки, Устина змальована як людина великого серця. Зрісши сиротою, вона добре розуміє чуже горе, співчуває своїм подругам. Тому до неї дівчата ставилися, як до сестри, ділилися з нею своїм горем. Із співчуттям ставиться Устина і до старенької кріпачки, всією душею горнеться до неї, називає її «бабусечко ти моя рідна», захищає її від ударів знавіснілої інститутки. Устина щиро та самовіддано покохала Прокопа, вийшла за нього заміж. Але дуже коротким було їхнє подружнє життя: Прокопа скоро віддали за непокірність до війська. Устина йде разом з чоловіком до міста, а коли Прокіп пішов з військом у похід, героїні повісті залишалося тільки жити спогадами про чоловіка, про їхнє коротке" щастя... Антикріпосницька спрямованість повісті Марка Вовчка «Інститутка» «Живу думкою одною про ті світлі часи, коли людина стане володарем своєї долі, свого щастя». Це слова Марка Вовчка, великої письменниці, всі помисли, праця, воля якої були спрямовані на розвінчування кріпосництва, бажання бачити щасливою, вільною людину української землі. Звично якось, говорячи про кріпацтво, уявити образ гнівного поміщика, чоловіка десь середнього віку. Тому особливо вражає уяву читача постать юної панночки, інститутки, що стала втіленням найжорстокішого і найсвавільнішого в кріпосницькому світі. По-моєму, саме той факт, що найніжніша і найчистіша частина панського середовища показана звироднілою і жорстокою силою, гостро підкреслює антикріпосницьку спрямованість повісті «Інститутка». Душа цієї поміщиці спустошена, нічого людського, гідного в серці її немає: ні здатності кохати, ні вміння цінувати красу, щастя, життя. Все це замінено одним: жадобою до багатства та прагненням необмеженої влади над кріпаками. Знущається, коле шпильками, штурхає, віддає в солдати, лає, б'є — ось її віддяка тим, хто працює на неї, створює їй блага. Стара пані така само жорстока і деспотична, як її внучечка. Вона обмежена і пуста, тому й зображено її в сатиричних тонах. Стара не ходить, а «коливає», не говорить, а тільки «шам-шам». На перший погляд, серед цього панського світу є і «добрий поміщик» — молодий лікар. Він має лагідну вдачу, ліричний характер, інколи навіть співчуває селянам. Але устами оповідача Марко Вовчок доводить, що він мало чим відрізняється від своєї дружини, поміщиці-деспотки. Він просто безвольний, безхарактерний, нікчемний, і тільки це змушує його робити деякі поступки кріпакам. Своїм невтручанням у справи дружини він зруйновує сім'ю Назара. Люди знемагають від непосильної роботи, а він «нічого не помічає». На думку письменниці, немає добрих панів, усі вони жорстокі, неситі, тільки по-різному діють: одні відкрито, інші замасковано. «Повість «Інститутка» сягає найглибше в суть кріпацтва», — так говорив про цю повість І. Франко. «Народні оповідання» Марка Вовчка Глибокої чарівності, не підвладної часу краси і сили сповнена творчість Марка Вовчка, зокрема її збірка під назвою «Народні оповідання». Хвилюючі, правдиві історії з народного життя просто і задушевно розповідають самі їх учасники або свідки подій. І це не безсторонні спостерігачі тих життєвих картин. Вони дають народну оцінку всім подіям і вчинкам героїв, поділяють простодушні вірування й турботи народу, співчувають його горю та радості. З народних пісень і казок прийшли до нас мотиви сестринської любові, відданості і ніжності. Скривджена невісткою, змушена працювати на чужих людей і жити в чужій хаті, безіменна героїня оповідання «Сестра» не біль і образи збирає в душі, а живе любов'ю до племінників, брата. «Братик рідний», «кохані діточки»... Це для них її праця, добро, нажите нею. Але не тільки безкінечно доброю, лагідною і мудрою була сестра. Вона людина з почуттям власної гідності і навіть у тяжкі хвилини свого життя не згинається. В оповіданнях «Козачка», «Одарка» зображено фізичні й моральні нелюдські страждання селян, викрито сваволю та паразитизм поміщиків-кріпосників. В оповіданні «Горпина», справжньому шедеврі української літератури, письменниця з вражаючою художньою силою змальовує невимовні муки жінки-кріпачки, яку жорстокий поміщик і його псарі позбавили найвищого права — права на материнське щастя. Палке прагнення селянства вирватись на волю відобразила письменниця в оповіданнях «Викуп», «Отець Андрій». Іншу групу оповідань Марка Вовчка («Чумак», «Данило Гурч», «Максим Тримач», «Свекруха») присвячено зображенню родинного побуту, темам кохання, розлуки, нещасливого шлюбу, взаєминам батьків з дітьми, чоловіків з дружинами, невісток із свекрухами. Ці твори романтично забарвлені, в них звучать мотиви народних пісень, далекі відголоски стародавніх переказів, легенд.