Українська релігійна ментальність
Історичний досвід людства переконливо доводить, що саме в духовній сфері кожний народ черпав сили для подолання будь-яких криз. Тому на часі — вивчення релігійного досвіду нашої країни, серцевиною якого є українська релігійна ментальність.
Найяскравішими представниками українського релігійного менталітету, на думку багатьох сучасних учених, були Г Сковорода, Т Шевченко та М. Гоголь. Важлива його характеристика — народне двовір'я, злиття містицизму православного християнства та слов'янської поганської міфології. Маючи природу як основний шлях пізнання Бога, людина ототожнює її з Творцем (цей світогляд має назву пантеїзм). Відповідно, пантеїзм робить наголос на поклонінні сонцю як зримій першопричині та охоронцеві світу. Сонце сприймається як око Боже чи відбиток його лику, або й сам Бог виступає як «Сонце небесних сил» (В. Барка).
Україна знаходиться на надзвичайно плодючій землі, тому сім я може повністю забезпечити себе і селитись окремо. Від землі залежить людська доля, тому зв'язок із землею посилюється як запорука щастя. Українець розуміє землю як святу матір, бо з неї створено людину, її освячує кров охоронців та предків взагалі Для нації хліборобів земля має особливу вагу як годувальниця; бити її без потреби вважається таким же страшним гріхом, як бити матір. Найурочистішою клятвою виступає з'їдання грудочки землі — форма причастя до найбільшого скарбу Просякуючи всесвіт, Бог наповнює й людину, тому «земля є небом, людина є богом» або хоча б його частиною. Радіючи роботі на землі, українець прагне близькості до природи більше, ніж спілкування з людьми.
Розглядаючи українську ментальність, треба зазначити межовість України, географічну і геополітичну, духовну і філософську. Існування як постійний ризик веде до виховання лицарсько-козацького типу людини або втечу в міщанське життя. Очевидно, що сім'я та, ширше, рід — головна суспільна одиниця українця. Правителі міняються щодня, сьогоднішня влада карає на горло прихильників вчорашньої, і українець охоче ділить увесь світ на «своїх» і «чужих». Цікаво, що ідеалом хліборобів був не батько — мисливець та воїн, в мати-берегиня, тому саме мати була центром багатьох сімей.