«Всі цінності відносні, вони залежать від оточення, - стверджував Гобсек, – на світі немає постійного. Існують лише умовності - свої для кожного клімату». Основний висновок лихваря-філософа полягав в тому, що в житті необхідно спиратись лише на те, що дозволить задовольнити власний егоїзм та дасть змогу керувати іншими. І такою силою є золото. «Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль». Так от, у золоті все «це є у зародку, і воно все дає у житті».
Основні людьські цінності такі, як мораль, самопожертва, релігія, віра є пустими словами, за якими ховається інстинкт самозбереження, який є постійним і непорушним. Іншими словами його ще називають особистим інтересом. Саме він формує основні форми існування і взаємодії кожного в суспільстві, визначає правила протистояння егоїстичних інтересів.
«Ну, а щодо звичаїв, - зазначає Гобсек, - то люди скрізь однакові: повсюди точиться боротьба між бідними та багатими, повсюди вона неминуча».
Взявши за основу цей принцип, Гобсек своє життя присвячує служінню золоту, створює систему самовиховання і, як наслідок, стає одним із володарів Парижа. Гобсек, насолоджуючись здобутками свого філософського принципу, спокійно споглядає за розмаїттям театру життя: «Так от, усі людські пристрасті, розпалені зіткненням інтересів у вашому нинішньому суспільстві, проходять переді мною, і я влаштовую їх огляд, а сам живу спокійно. Тобто вашу наукову допитливість, своєрідну боротьбу, в якій людина завжди за знає поразки, я замінюю вивченням усіх потаємних пружин, що рухають людством. Одне слово, я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді мною ніякої влади».
Він не знає ані жалю, ані співчуття до інших: «Якщо людяність, спілкування з ближніми вважати релігією, то Гобсек у цьому відношенні був атеїстом». Бальзак наводить жорстокі порівняння, для змалювання поводження лихваря зі своїми жертвами: «Вони іноді обурювались, кричали в нестямі, а тоді раптом западала мертва тиша, наче в кухні, коли там ріжуть качку».
Показовим доказом руйнації особистості Гобсека є непомірна ощадливість та скупість лихваря. Беручи до рук золото, він втрачає розум і перестає контролювати себе.