Хліб
Благословенне те святеє диво,
Що люди просто хлібом називають.
За всіх часів, у всіх народів найбільшим скарбом і святинею вважався, хліб. Творячи щоденну молитву, людина просить Бога: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні».
Чи знаєте ви, як пахне хліб? Давайте відчуємо цей запах, на хвильку затамувавши подих. Неповторний запах. Він робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. Хліб — це маленьке зернятко, яке нагадує дитинку в сповиточку. Це — і перші ніжно-зелені паростки, і тихе шелестіння золотого колосся, і дзвінка , пісня жайворонка в бездонному блакитному небі в спекотний день над безмежжям хлібного лану. Це — і золотий потік зерна, що наливає по вінця кузови машин, і широкі натруджені долоні, які стомлено впали на коліна після довгого літнього дня. І гарячий жар печі, з якої виймаються духмяні короваї.
Коли є хліб — є добробут. Коли його не стає — приходить лихо. Споконвіку українці були хліборобами. Як святково, піднесено почували себе на весняному зораному полі. Пошана до землі, до хліба передавалися із покоління в покоління. Хліб обов'язково тримали на рушнику. Не можна перевертати хліб догори денцем, не можна розкидати його. «Не кидай хліба, він — святий», — наказує поет Д. Білоус.
Тільки той, хто сам попрацює в полі, відчує радість і гіркоту праці, зустрінеться людьми, у яких руки пахнуть хлібом, землею, ранковими росами, зуміє по-справжньому оцінити працю хлібороба. Як влучно сказав про це М. Рильський:
Яке це славне слово — хлібороб,
Що жартома ще звуть і гречкосієм!
До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм.
Хліб завжди був мірилом життя, культури. Будь-якій обряд і нині не обходиться без хліба: народжується дитина — йдуть з хлібом, виряджають сина в дорогу — мати дає хліб, дорогих гостей стрічають хлібом-сіллю. Молодих вітають весільним короваєм — символом добробуту й щастя. Ідучи на поминки, люди теж несуть хліб.
У мирні дні хліб — всьому голова. А в часи лихоліть? Скільки людей загинуло, не маючи шматочка хліба. Жах охоплює душу, коли згадуєш голодомор 1932— 33-го років. Який це злочин — відібрати хліб у тих, хто його вирощує, і приректи на голодну смерть! Прийдешні покоління повинні пам'ятати трагічні сторінки нашої історії, щоб цього більше не сталося.
Які ми щасливі, що маємо хліба вдосталь! Я цілком поділяю думку поета В. Симоненка, який стверджував:
Та нехай над землею година
Чи негода лютує і рве —
Вічна мудрість простої людини
В паляниці звичайній живе.
Хліб — це саме життя. Його духмяність дарує сподівання. І навіть суха скоринка будить силу в людині. Возрадуйся йому, віддай шану тим, хто зростив його, зібрав, змолов. Хай буде хліб завжди, свіжий і святий. Хай ніколи не черствіє, бо, як кажуть, коли черствіє хліб, то черствіють душі.